Свята Трійця — важливе поняття у більшості християнських вчень. Це поняття об'єднує разом три особи (три лики, три образи, три прояви) Бога, розглядає сутність Бога в трьох особах. Це поняття використовується більшістю християнських церков, в тому числі православ'ям та католицизмом, однак правомірність його вживання заперечується окремими тоталітарними сектами, які самі себе відносять до християн, такими як наприклад Свідки Єгови. Віра в Святу Трійцю є першою умовою вступу до Світової Ради Церков.

Згідно символу віри, прийнятому на Першому Нікейському соборі, Бог має три особи: Бог-Отець, Бог-Син і Бог Дух Святий (іноді кажуть: Перша особа Трійці (Отець), Друга Особа Трійці (Син), Третя особа Трійці (Дух Святий)), всі ці особи є, однак єдиним Богом (різними його проявами) і кожна з них є повністю всемогутнім і єдиним Богом (а не частиною Бога), і серед цих осіб нема більшої або меншої. Бог визнається всемогутнім, вічним і безмежним. Будучи єдиними і неподільними за природою, три постаті Бога, однак, відрізняються походженням та взаємними відносинами. Так, Бог-Отець народжує Бога-Сина, а Сам не походить ні від кого, Бог-Син народжується від Бога Отця, а Дух Святий ісходить від Отця (православ'я) або від Отця і Сина (католицизм). Згідно християнських вчень, Бог-Син прийняв тіло людини і воплотився з Духа Святого і Діви Марії як Ісус Христос з метою спасіння людства. В православ'ї для кращого розуміння людьми поняття Святої Трійці вживається образ Сонця - "Є Сонце (перший прояв). Є Світло(другий прояв), яке іде від Сонця і є Тепло (третій прояв) , яке іде від Сонця. Ми говоримо про єдине Сонце у трьох проявах, а не про три Сонця".

Догмат Трєдності Бога, як правило, оголошується недосяжним для людського розуму в повному обсязі, і осягається лише «досвідом духовного життя» ([1]). В зв'язку з цим говорять про Святу Трійцю, як «найбільшу таємницю християнської віри»([2]). Також природа Бога, у тому числі те, що сказано у цьому догматі, визнається такою, яку ніколи не зможе пізнати жодне створіння, ні людина, ні ангел.

В Біблії немає безпосереднього викладення вчення про Святу Трійцю, проте є ряд вказівок, що й лягли в основу догмату Святої Трійці. Так ще в Старому Заповіті знаходимо місця, де Бог говорить про себе у множині (напр. Буття 1:26 та Буття 11:6-7).

В Новому Заповіті найбільш чітко вказівка на триєдність подається в Хрещенні Ісуса Христа в Іордані
Матей 28:19

18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. 19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа

А також в посланнях апостолів:
2 Коринтянам 13:13

13 Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.

Вказівкою на триєдність Бога вважають також Пролог Євангелія від Йоана
Йоан 1:1

1 На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
Йоан 1:14

14 Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.

Тут під Богом розуміють Отця, Словом — Сина, тобто Син був одвічно з Отцем і вічно був Богом.

Відношення до Святої Трійці у інших віровченнях

Інші віровчення про єдиного Бога, такі як мусульманство та юдаїзм заперечують правомірність вживання поняття Святої Трійці, розглядаючи це як протиріччя єдиності Бога і отже прояв багатобожжя (язичництва). З іншого боку представники язичницьких віровчень, як правило розглядають поняття Святої Трійці як вказівку на наявність у християнстві елементів язичництва (віри у трьох богів).