Меню сайту

Форма входу

Календар новин

«  Вересень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Пошук

Друзі сайту

Міні-чат

Головна» 2011 » Вересень » 21 » Різдво Пресвятої Богородиці
Різдво Пресвятої Богородиці
11:17

Церква не має звичаю святкувати день народження для землі Святих Божих, але їхній день народження для неба - день смерти. Виїмок становлять двоє найбільших Святих у Церкві: Пречиста Діва Марія і св. Іван Христитель. Ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й їхнє земне різдво.

Св. Євангелія записала нам дуже мало подій із життя Преч. Діви Марії. Тут нічого нема сказано про Її різдво, про Її молоді літа чи про Її св. Успіння, ані навіть не подано імен Її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів. Апокрифи це такі книги, що оповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресв. Матері, а про що не говорить св. Євангелія. Хоча св. Церква не приймає апокрифів за автентичні книги ані за певне історичне джерело то все таки вони містять багато дечого з традиції та вірувань первісної Церкви.

Головне джерело вісток про життя Пресв. Богородиці це апокрифічна книга написана коло 170-180 року що зветься Протоєвангеліє Якова. Ця книга дала мотив до установлення таких празників: Зачаття св. Анни, Різдва Пресв. Богородиці, Введення в храм та свята в честь Якима й Анни. Звідси довідуємося про обставини різдва Преч. Діви Марії хто були її батьки та що вони звалися Яким і Анна.

Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже старовинних Богородичних празників, хоча не можна точно означити часу, коли він появився. Про нього згадують св. Іван Золотоуст, св. Прокл, св. Єпіфан, св. Августин і св. Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що св. Єлена (+330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресв. Богородиці. В п'ятому сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Гелясія (492-496).

Стихири і гимни на честь цього празника уложили патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (6 ст.), св. Андрій Критський і патріярх Сергій (7 в.) св. Іван Дамаскин і патріярх Герман (8 ст.) та св. Йосиф Студит (9 ст). Офіційне заведення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).

Про ікону

Люди народжуються в сім'ях, утворюючи довгу низку поколінь. Однак в очах Бога кожна особа є окремою, унікальною, неповторною. Народження кожної людини наперед визначене Богом у вічності. Тому, у певному сенсі, кожен живе у світі не з волі людини, ані не з волі крові, а з волі Божої (див. Йо. 1, 13). З цієї причини народження людини зображено на іконах з великою урочистістю, як явлення Божого плану.

Це особливо стосується різдва Богородиці. Вся сцена розвивається у священному просторі, немов у храмі. Символічне значення цього очевидне: Марія повинна стати домівкою Христа, і Він сам стане новим храмом.

Унікальність народження Богоматері підкреслюється також типовим старозавітним мотивом: Анна - літня жінка, яка вважається неплідною. Отож, аби Марія прийшла на світ, потрібно було втручання Бога. Це далеке провіщення майбутнього народження Христа від Діви та Святого Духа. Також і сцена купання дитини, завжди присутня на зображеннях народження людини, одержує особливе значення.

На іконі фігурують також жінки, які приносять дари. Цей мотив, можливо, запозичено з церемоніалу імператорського двору. У цьому можна побачити аналогію з іконою „Різдво Господнє”, на якій пастухи несуть дари. Кожна людина, яка приходить на світ, створена на образ Божий (див. Бут. 1, 26), тобто, як пояснюють Отці Церкви, на образ Христа. Тому народження Богоматері є участю у народженні Христа. Однак той факт, що дари несуть не безпосередньо Новонародженій, а її матері, дає підставу для іншого пояснення: це визнання з боку цих жінок, що Народжена належить до їх коліна, до їх народу, має право на визнання і виражає надію усіх. Народження означає надію, і матері завжди мають певного роду дар ясновидіння стосовно своїх дітей. Анна, сидячи на ліжку, дивиться удалечінь, немов хоче пророкувати, але відчуває себе ще зобов'язаною до мовчанки, мовчанки, сповненої очікування великих майбутніх подій.

Проповідь

«Рождество Твоє, Богородице Діво, радість возвести всій Вселенній»

Так Свята Церква звіщає найбільшу подію в історії спасіння людей, народження Божої Матері. Котра повинна була стати: «Вмістилищем Невмістимого, матір’ю Сина Божого». Смертному нашому людському розуму, який звик до того, щоб все впізнати і науково сформувати, не збагнути і не засвоїти тієї Божої тайни без Віри. Знання теж має важливе значення, теж спосібне відкривати різні тайни. Але віра важливіша в житті людини тому, що віра дає людині свободу. Свободу, щоб впізнати духовне і розумне. «Блаженні оті, що не бачили й ввірували», – говорить Спаситель до апостола Томи й дозволяє йому доторкнутись й по можливості побачити і збагнути тайну Воскресіння із мертвих.

До тієї тайни Різдва Пресвятої Богородиці також і ми маємо можливість приєднатися, збагнути й побачити очима віри. «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість возвісти всій Вселенній» (тропар свята). А радість відкривається нам тому, як читаємо у Євангеліє від Івана. «Тож полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого» (Ів. 3.16). Для сповнення цього радісного заповіту, нового завіту Бога і людей була вибрана одна із людського роду, Пречиста Діва Марія. Її родичі, праведні Яким і Анна, боялись ганьби бездітності і чекали на прихід Месії у світ. В ті часи це була духовна традиція кожної сім’ї, тому бездітність і безплідність приймались як кара. Ось звідки «поношення безчадства Яким і Анна», як співаємо в Церкві. Через народження від них Діви Марії вони звільнились від «поношення безчадства». Це звільнення не було тільки для праведних Якима і Анни. Через нього перші люди, родоначальники людського роду Адам і Єва, «от тлі смертния свободишеся». Тобто всі ми звільнились від власті смерті, яка прийшла на землю з гріхом.

З великою пошаною відноситься Свята Церква до праведних отців Якима і Анни. В кінці кожного Богослужіння їх імена згадуються на отпусті. Були вони батьки Пресвятої Діви Марії і дідусем і бабусею Ісуса Христа по плоті. І в молитовному згадуванні їх за кожною службою благословляються всі предки людського роду, котрі звільнені від гріху і смерті через Сина Божого і Пречисту Діву Марію. Ісус Христос упразднив смерть і дарував нам життя вічне.

Сьогодні на свято Різдва Богородиці ми з побожністю згадуємо наших дідусів і бабусь. Коли молоді люди відступали від релігії, від Церкви, від Бога, коли покоління юних душ заблудилось, наша Свята Церква, наша віра отримує велику підтримку від тих, кого називали пережитками минулого – від дідусів та бабусь. Нікого і нічого не боялись, ні перед ким, крім Бога, не поклонялись, дідусь і бабуся приймали на себе турботу про духовне і релігійне виховання дітей і внуків. І багатьох спасали від духовної загибелі, багатьох зберігали для Бога. Багатьом бережно із любов’ю передавали заповіти віри Христової. Багатьох дідусів і бабусь немає серед нас в живих, вони вже на правді Божій відійшли від нас. Але на свято Різдва Богородиці, коли згадуємо святих Праотців Якима і Анну наші дідусі і бабусі заслуговують від нас загальної поваги, поклоніння їм за подвиг, за віру, за Христа, за Церкву, за спасіння молодих душ від полону гріху. Амінь.

Переглядів: 463 | Добавив: Адмін | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0