Меню сайту

Форма входу

Календар новин

«  Серпень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Пошук

Друзі сайту

Міні-чат

Головна» 2011 » Серпень » 28 » УСПІННЯ ПРЕСВ. БОГОРОДИЦІ
УСПІННЯ ПРЕСВ. БОГОРОДИЦІ
15:08

Коротка історія


Наш церковний рік не тільки багатий на різні Богородичні празники, але він також ними починається і завершується. Його відкриває празник Різдва Пресвятої Богородиці, а завершує її славне Успіння, що в наших літургійних книгах має таку величну назву: „Успіння Пресвятої славної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії”.

День смерті Пресвятої Богородиці називається в нашій Церкві Успінням, бо її тіло після смерті не зазнало тління, але одразу з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано. Основу празника Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та однозгідна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.

Празник Успіння належить до найстарших Богородичних празників. Він почався в Єрусалимі невдовзі після Собору в Єфезі (431 р.). Первісне празнування пам'яті Успіння під впливом Єфеського Собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося „Свято Марії-Богоматері”. В одній з похвальних бесід на честь Преп. Теодосія Великого (+529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня „Пам'ять Богоматері”, це є пам'ять її Успіння. В Сирії в 5 ст. цей празник мав назву „Пам'ять Блаженної”.

У 6 ст. цей празник отримує свою теперішню назву: „Успіння Пресвятої Богородиці”. В перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння в тому самому часі. Олександрійський патріарх Теодосій (+567) приписав празнувати Успіння 6 січня, а празник її Внебовзяття 9 серпня. Етіопська Церква і сьогодні 6 січня празнує „Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії”, а 9 серпня „Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо”. Вірмени святкують Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші Церкви празнували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582-602) поширив празник Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він був осягнув перемогу над персами.

Проповідь


У посланні апостола Павла до Римлян читаємо, що «через одного чоловіка у світ увійшов гріх і з гріхом смерть, таким чином смерть перейшла на всіх людей» (Рим. 5.12). Гріх приніс смерть у світ. Пречиста Богородиця була захоронена від первородного гріха, тому смерть не панує над нею.

У книзі Псалмів Пресвята Богородиця порівнюється до Кивоту Завіту, який знаходився у Старозавітній Святині та був збудований з нетлінного дерева і покритий чистим золотом: «Встань, Господи, і ввійди до святині твоєї, Ти і ковчег сили Твоєї» (Пс. 131.8). У Кивоті переховувалась манна і скрижалі Божих заповідей. Марія носила у своїм лоні манну з Неба, Божого Сина, Який кормить усіх нас, носила законодавця Христа. Господь преокрасив її золотом Своєї Благодаті, тому Успення Божої Матері є нетлінне. «Блаженне лоно, що Тебе носило і груди, що Тебе кормили» (Лк. 11.27), – говорить жінка про Божу Матір у Євангелії від Луки.

Марія не більша за свого Сина. Так, як Господь Ісус підкорився законові смерті, так і Божа Мати уснула смертним сном на три дні в гробі. Смерть Марії була без терпінь і болю, як і безсіменне народження її Сина. Це був приємний сон, тому смерть Марії називаємо Успенням.

Тіло Божої Матері у гробі не зазнало тління, бо вона була без гріха зачата. «Без порока ти зачата і по смерті в Небо взята…», –співаємо ми в пісні.

Каже передання, що на похороні Богородиці не було апостола Томи. По трьох днях він прийшов і бажав бачити тіло Божої Матері. Коли відкрили гріб, тіла Богородиці там уже не було.

Між Успенням Божої Матері і подією Благовіщення є тісний зв’язок. Під час Благовіщеня, архангел Гавриїл кликав до Марії в Назареті: «Радуйся, Благодатна, Господь з тобою…». «Радуйся, царице Неба і землі…», – співають ангели в Небі зустрічаючи Божу Матір. У день Благовіщеня Марія дала тіло Божому Синові, в день Успіння Божий Син зодягнув Пречисту в Божество.

Заслуга Божої Матері в тому, що вона в покорі віддалася під провід Божої волі. «Христос був послушний аж до смерті і то смерті хресної, тому вивищив Його Бог і дав Йому ім’я понад усяке ім’я…», – читаємо в посланні апостола Павла до филип’ян (2.8). «Ось, я раба Господня, нехай станеться мені за твоїм словом» (Лк. 1.38), – відповідає Діва Марія архангелу Гавриїлу в день Благовіщеня. Дорогі брати і сестри, наслідуймо і ми покору Сина Божого і Його Матері, щоб мати надію життя вічного!

Пресвята Богородиця – це образ того, що має статися з нами після смерті. У Марії здійснюються Божі обітниці воскресіння і преображення людського роду. Апостол Павло повчає, що тлінне повинне зодягнутися в нетлінне, а смертне в безсмертя. Тлінне земне тіло Пресвятої Богородиці уснуло, щоб негайно одягнутися в нетління і разом з Христом втішатися вічним щастям у Небі.

Кожна людина, яка носить мертвоту Ісуса у своєму тлінному тілі, покликана одягнутися в нетління. Тільки через переродження смертю можемо осягнути безсмертя.

Ті, що вірують у Христа, не зазнають смерті-пекла. Для віруючих смерть тілесна – це не трагедія, це перехід до життя вічного, а Успення Богородиці – це наша надія на вічне щастя. Наше життя повинно бути підготовкою до загального воскресіння людського роду і до зустрічі з її Сином у вічності.

Празник Успення – це початок небесної допомоги, заступництва Богоматері. Хоч Ісус Христос забрав свою матір з тілом до Неба, однак Мати Божа не залишає нас, бо правдива любов є чимось вічним, святим і невмирущим. Мати Марія нас любить і з небесних висот шле нам свої ласки, остерігає в небезпеках і потішає в горю.

Приклад. Один чоловік розповідає про себе. Коли він пішов на війну, його жінка дала йому образок Божої Матері і просила його зажди носити при собі. Чоловік цей був побожний, молився ранком і ввечері, і кожен раз цілував цей образок. Одного разу ворог відкрив сильний артилерійський вогонь по окопах де були солдати. Наш знайомий усиленно молився, забившись в кутик окопу, а інші сміялися з нього. Вогонь не вщухав, снаряди розривалися зовсім поруч, і солдати вирішили втікати до будинку, що стояв неподалік. Якась сила зупинила того чоловіка, і він не пішов з усіма. Невдовзі кілька снарядів попало в будинок. і всі загинули, а той чоловік в окопі продовжував молитися («Марія наша Мати», ст. 38) .

Вознісшись на Небо, після свого Успіння Пресвята Богородиця стоїть перед престолом Свого Сина і заступається за весь людський рід. Вона закликає нас, так як слуг у Кані Галилейській на весіллі: «Слухайте, що Він Вам скаже і робіть» (Ів. 2.5). Тоді води стали вином. Якщо ми сьогодні будемо слухати все, що говорить нам Христос Бог, і виконувати, тоді усе земне стане небесним, вічним, преображеним і прославленим.

Євангеліє говорить, що Пресвята Богородиця кожне слово про Христа і кожне слово Христове зберігала в своєму серці, як скарб, як саме дорогоцінне, що в неї було. Дорогі брати і сестри, і нам потрібно зберігати слово Боже, як дорогу життя, як ознаку нашого синівства і близькості із Всевишнім! Амінь.
Переглядів: 472 | Добавив: Адмін | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0