« Лютий 2010 » | ||||||
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
Стрітення Господнє | 14:41 |
Свято має за основу подію, записану євангелистом Лукою (Лк. 2:22-39). Також, згідно з законом, немовля потрібно було відкупити тому, що кожний первинець був посвячений Богу. Цей закон було встановлено на згадку виходу євреїв з Єгипту — визволення від рабства та рятунку єврейських первинців від смерті (Вих. 13:12-13; Лев. 12:1-8; Чис. 3: 13-18, 15-16). У храмі маленького Ісуса зустрів праведний Симеон, якому «було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті, перш ніж побачить Христа Господа» і пророчиця Анна, що мала 84 роки та жила при храмі. Старець Симеон, віддав хвалу Богові, взяв на руки Дитятко та промовив чудесні слова, що їх Церква тепер співає на Вечірній: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, що ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізраїля.» Виконавши всі приписи закону Марія та Йосиф повернулись з дитятком до Назарету. Коріння празника сягають давніх часів. В Єрусалимській Церкві це свято існувало вже у IV ст. З Єрусалиму воно перейшло і в інші Церкви. Та його торжественне святкування на Сході й Заході почалося не одночасно. Торжественне встановлення святкування Стрітення на Заході одні приписують папі Галасію, інші— папі Григорію Великому. Є думки, що встановленням цього свята папи хотіли протидіяти святкуванню поганського свята люперкаліїв, який припадав якраз на лютий. На Сході Стрітення почали святкувати за часів Юстиніана (близько 542 року). При кінці 541 року у Константинополі та його околицях дуже поширилась морова зараза, яка тривала близько 3-ох місяців. Щодня від неї вмирало від 5 до 10 тисяч чоловік. Незабаром до цієї біди прибавився ще й землетрус в Антіохії Сирійській, що також позбавив життя багато людей та завдав значних збитків. В цей час у Константинополі на свято Стрітення відправили торжественне богослужіння за порятунок від страшного лиха. Сталося чудо — біда відступила. В пам’ять цього чудесного визволення було постановлено відправляти литію. Празник Стрітення завершує Різдвяні святкування. Він належить до дванадесятих і є Богородичним. Деколи його навіть називають «Стрітенням Пресвятої Богородиці». Свято тісно пов'язане з Різдвом тому, що у ньому також ставиться наголос на Христовому воплоченні. «Божеством, не залишаючи лона Родителя, Ти добровільно прийняв тіло...» — каже стихира на хвалитних, прославляючи і стверджуючи Христову Боголюдскість. «Радуйся благодатна, Богородице,» — співаючи тропар Стрітення Церква не залишає без уваги й «Марію - небесну браму» — «бо з Тебе засяяло Сонце правди Христос Бог наш, який просвічує тих, що в темряві». Різдвяний характер свята можна побачити і в обряді освячення свічок. З’явився він у Олександрії, папа Сергій запровадив його у Римі, а звідти цей звичай досить швидко перейшов до Єрусалиму та інших міст. Горіюча свічка — це прекрасний символ «Сонця правди», що проганяє темряву гріху. Отож, «Ходім і ми, щоб побожними піснями зустрінути Христа, і приймімо Його як спасителя, що Його бачив Симеон! Це той, кого Давид провістив, що говорив через пророків, що задля нас прийняв тіло і через Закон промовляв. Йому поклонімося.» (Стихира на «Господи воззвах»). Народні прикмети на Стрітення | |
Переглядів: 1289 | Добавив: Адмін | Рейтинг: 5.0/2 | |
Всього коментарів: 0 | |